Король и Шут — Два вора и монета

Два злодії, вміло сховавшись від погоні, Ділити вкрадене золото вирішили. На старому цвинтарі, вечірньою порою, Сіли поруч на покинутій могилі. І начебто порівну дісталося їм багатство, Та ось біда — остання монета. Один кричить: «Вона моя — я краще бився!» «Та що б ти робив, друже, без моєї поради?»

— Віддай монету, а не то я розлюся! — Мені начхати, я твоєї злості не боюсь! — Та я ж вкрав гроші й усе діло провернув! — Без моїх ідей, невігласе, ти б і кроку не ступив!

Що ж нам робити з монетою, як її поділити? — Віддамо покійникові! — Чудово! Нехай так і буде!

— Я був спритніший, отже, гроші мої! — Не допущу, щоб ти був багатший за мене! — Зараз вчеплюсь тобі в горло й на шматки розірву! — Я приб'ю тебе дубиною й усі гроші заберу!

Що ж нам робити з монетою, як її поділити? — Віддамо покійникові! — Чудово! Нехай так і буде!

І мертвець, гримлячи кістками, раптом піднявся із землі: «Довели мене, прокляті, ей-богу, довели!» Злодії миттєво переглянулись і помчали геть, А мертвець усе золото з собою в могилу вволік!