Король и Шут — Некромант

Ти кажеш, я демон? Так і є! Зі мною не видати тобі вдачі. Назавжди моє діло – зло й помста, Для демона не може бути інакше!

Чим я заслужив долю нещасного вигнанця? Постійно мучити себе питанням: Хто я? Думки, що я демон, часто допомагали вижити, Люди ж скрізь так мене й називали.

Ти, зловісний місяцю, Закоханий у мої муки. Відібравши в душі спокій, Що ти робиш зі мною? Може, ти даси мені відповідь, Чому весь білий світ Ображився на мене, Навіщо я народився?

Пам'ятаю, як натовп селян хотів мене вбити, Потім інквізитори калічили моє тіло. Усе повстало проти молодого некроманта, Зробивши мене мучеником мого таланту.

Наполовину людина, Наполовину я мертвець. Таким залишуся я назавжди, Наче вовк серед овець. Повне страждань моє життя, Але вибір, зроблений долею, Ні, змінити не в силах я: Війна з самим собою!

Люди мені вороги, хоч колись були братами. Я на всю округу наклав своє прокляття: Гинуть урожаї, а навколо чума й голод, І вітри залітні приносять жахливий холод.

Ти, зловісний місяцю, Закоханий у мої муки. Відібравши в душі спокій, Що ти робиш зі мною? Може, ти даси мені відповідь, Чому весь білий світ Ображився на мене, Навіщо я народився?