Король и Шут — Проклятый старый дом

У зарослому парку стоїть старовинний дім. Забиті вікна, і пітьма панує в ньому вічно. Сказати я намагався: «Чудовиськ на землі немає», Та ось роздався жахливий голос у мороці, Голос у мороці...

«Мені боляче бачити біле світло, Мені краще в повній темряві. Я дуже багато-багато років Мрію лише про їжу. Мені занадто тісно в неволі, І я мрію про одне: Скоріше здобути свободу, Прогризти свій ветхий старий дім, Проклятий старий дім!»

Був дід та помер, сліпий і жахливо злий, Ніхто не згадав про нього з тієї холодної зими. Сусіди не стали його тоді хоронити, Лише дошки дістали, вирішили забити Двері й вікна...

«Мені боляче бачити біле світло, Мені краще в повній темряві. Я дуже багато-багато років Мрію лише про їжу. Мені занадто тісно в неволі, І я мрію про одне: Скоріше здобути свободу, Прогризти свій ветхий старий дім, Проклятий старий дім!»

І це місце осторонь обходить сільський люд, І забобонні твердять: «Там мешкають привиди».