Король и Шут — Тайна хозяйки старинных часов

Село сховалось серед жахливих лісів, Туди зовсім випадково потрапив Один покупець старовинних годинників, Він їх для музею всюди шукав. Не міг він не здивуватися Господині старого особняка, Красива на вигляд дівиця — Звідки в цій глушині вона?!

Висіли над каміном старовинні годинники, І стрілки завмерли на них понад сто років тому. Дівиця не спускала з них свій дуже дивний погляд, Вони давно стоять.

Та ні, непідкупна господиня була — Годинники відмовилася вона продавати. І на ніч залишила гостя вона, Своє запропонувала чоловікові ліжко. Та лишень вона заснула, Тихенько двері притуливши за собою, У вітальню прошмигнула Постать гостя в темряві нічній.

Висіли над каміном старовинні годинники, І стрілки завмерли на них понад сто років тому. І гість не відривав від них свій допитливий погляд, Вони давно стоять.

Не одразу він у них несправність знайшов, Лишень дзвін у старих годинниках дзвенів — Назад він у спальню господині пішов: Мов, стародавню річ від сну пробудив! На відповідь вона захрипіла, Був дикий жах у її очах. Годинники дзвенили — вона старіла, Доки не перетворилася на попіл.

Висіли над каміном старовинні годинники, І стрілки завмерли на них понад сто років тому. Дівиця не спускала з них свій дуже дивний погляд, Вони давно стоять.