Михаил Круг — Идет Этап

Ти до забору підійдеш, Помахаєш мені рукою, Посміхнешся, як завжди, І крикнеш: «Здравствуй!» «Здравствуй, добра моя, Здравствуй, мила моя!» Не треба суму, і так усе ясно.

Минулого разу дивився у вікно: Дощ ішов сильний, зливовий. Ми дивились одне на одного й мовчали. По твоїх щоках текли Краплі літнього дощу, А, може, сльози — сльози печалі.

Йде етап. Йде етап.

Він іде в таку темряву, У солікамську тюрму, «Білого лебедя» часто сном Кошмарним бачу. Суки панують безлад, Не один я посив, Думав про тебе — лише тим і вижив.

Лише до тебе однієї, рідної, Я прагнув усією душею. У тебе однієї благаю, прошу пробачення. Розумію твій смуток, Та ти чекаєш, і я повернуся, А поки для нас печаль і жалкування.

Йде етап. Йде етап. Йде етап.