TATITERA — Ну целуй меня, целуй

Ну, цілуй мене, цілуй, Аж до крові, щоб був шок, Не товариш міцній волі, Наш сердечний кип'яток.

Перевернутий фужер Між веселих не для нас, Зрозумій мене, mon cher, На землі живуть лиш раз.

Навкруги спокійним оком, Подивись, сич вже кричить, Місяць, мовби жовтий ворон, Над землею знов кружить.

Так цілуй же, я так хочу, Морок вже й мені співає, Видно смерть на крилах ночі, Місяць мою відчуває.

Вже згасає моя сила, Що ж, вмирати так вмирати, Та до смерті, моя мила, Тебе хочу цілувати.

Щоб весь час у дрімоті ранку Чув від тебе завжди я: «Ти — життя мого серпанок, Милий, я навік твоя!»

Щоб наповнений фужер У легкій піні не погас, Пий і співай мені, mon cher: На землі живуть лиш раз!