MUF Modern Ukrainian Folk Project — Потім не буде

М-м-м, ту-тум, ту-тум, ту-тум, ту-тум, ту-тум-дей.

Де ти? Куди біжиш? Зупинись. М-м-м.

Дивлюсь у дзеркало — там інша жінка, Там кожна зморшка, як стара сторінка. Де моє тіло, що не знало втоми? Де той вогонь, що випікав судоми? Де мої ноги, що не бачили перепон, Скакали в ніч під тисячі кон? Волосся сріблом криє береги. Куди поділись ті часи дороги? Час тече крізь пальці, як пісок, Залишаючи на шкірі свій відтиск і крок. Я питаю у неба: «Чому так швидко?» А небо мовчить і малює збитки.

Не чекай потім, потім не буде. Пий цей момент, поки дихають груди. Цінуй це тіло, цінуй ці руки, Поки вони ще не знають розлуки. Твоє життя — не вчора, не завтра, Воно горить зараз, як вічна ватра. Люби себе сиву, люби себе кожну, Бо тільки сьогодні це істинно можна.

Ми все лишаємо на кращі дні, Ховаємо мрії у темні скрині. Але старість не питає дозволу і прав, Вона приходить, щоб ти все віддав. Тож не чекай, коли зів'яне цвіт, Відчуй, як зараз пульсує цей світ. Твоє тіло — храм, що бачив вітри. Будь у ньому щасливою, просто живи.

Не чекай потім, потім не буде. Пий цей момент, поки дихають груди. Цінуй це тіло, цінуй ці руки, Поки вони ще не знають розлуки. Твоє життя — не вчора, не завтра, Воно горить зараз, як вічна ватра. Люби себе сиву, люби себе кожну, Бо тільки сьогодні це істинно можна.

Ой, роки мої, як коні нестримні. Ой, дні мої, золоті та димні. Не жалій за тим, що пішло назавжди. Пий цю мить, як ковток води.

Тільки зараз, тільки тут. Не чекай потім, потім не буде. Пий цей момент, поки дихають груди. Твоє життя — не вчора, не завтра, Воно горить зараз, як вічна ватра.

Де ти, моє тіло? Ти тут, живе, справжнє. Більше не чекай. Живи.