Инна Вальтер — Мне Свободу Ветер Обещал

Мені свободу вітер обіцяв. Я колись із ним домовилася. І коли я падала, він кричав, Він мене піднімав своєю силою.

Усе, що мені доля дає — я не приймаю. Робиш усе навпаки, і мене карають. Бездіяльність мене томить, А дія — до гріха полонить. Як рветься тіло зсередини, я вибухаю.

Я прийму за жарт слова твої, Мені буде так простіше засинати. Або ці слова, як текіла в крові, Будуть закипати, будуть закипати!

То нащо ти, вітре, мене піднімав? Навіщо з долею знову жорстко вчинила? Я втомилася, допиваю останній бокал. А ти завтра, вітре, не забудь підняти, милий.

Усе, що мені доля дає — я не приймаю. Робиш усе навпаки, і мене карають. Бездіяльність мене томить, А дія — до гріха полонить. Як рветься тіло зсередини, я вибухаю.

Усе, що мені доля дає — я не приймаю. Робиш усе навпаки, і мене карають. Бездіяльність мене томить, А дія — до гріха полонить. Як рветься тіло зсередини, я вибухаю.