Про артиста «Дрімвейв»
Дримвейв — кирилична калька англійського dreamwave: «хвиля сну», а не паспорт. На вітринах ім’я пишеться разом російською і одразу плутається із західним психоделік-рок Dreamwave, ембієнт-проєктом DreamWave, жанром dreamwave/synthwave і з чужими «Не надо слов» та «Выше облаков» у Тіни Кароль і шансону. Картки відносять проєкт до Росії, жанр — поп, у дебюту ще й «танцювальна». Інтерв’ю, місто, навчання і сім’я публічно не названі. На піратських mp3-полицях до треків приклеюють «Оксана Насанович» — на офіційних картках цього прізвища немає, копірайт стоїть на псевдонім або незалежного дистриб’ютора. Голос у текстах жіночий, від першої особи: «прости мене, любий», «я не залізна», «поїду і не повернусь». Хто стоїть за хвилею сну — не сказано; назовні виходять сингли і мініальбоми.
Полиця зібралася з кінця березня по серпень 2026-го, без великого LP. Відкриває «Странная любовь» (березень, танцювальна картка, копірайт на своє ім’я). У квітні — «Я плачу, я рыдаю» і трійник «Дождь прошёл» / «Огонь любви» / «Доверяла я тебе». Травень щільний: «Не надо слов» і «А я люблю тебя»; «Образ твой родной» і «А мне одиноко»; «Пенные колечки», «Уеду и не вернусь», «Огарок души»; EP «Ты чужой, ты не мой» з «А ромашки белые», «А я сгораю», «А я просто любимая», «Я отпускаю», «Ближе, ближе». Червень — «Любви пионы», «Я не железная», «Ты мне нужен». Липень — EP «Ты мой маяк» («Ты будь со мною рядом», «Я смотрю в твои глаза», «Схожу сума от поцелуев», «Не смотри на меня») і EP «Два раза в ту же воду» з різким «Да пошёл ты на», тостом «Давай же выпьем за любовь!» і «Не могу я без тебя». Серпень — EP «На нервах не играй»: «Лодка любви», «Выше облаков», «Золотые ключики». На агрегаторах поруч — «Пахнет земляникой», «Мне жизни мало», «Тебе всегда 18». Довжина на стримінгу частіше три–п’ять хвилин, не дев’яностосекундний хук: повні версії, які піратські кліпи ріжуть до хвилини.
Особисте, якого немає в пресі, тримається на кухонній романтиці і зриві. «Я плачу, я рыдаю» — шлях у шрамах, «прости, любий», «притисни, не стій». «Не надо слов» просить піти і берегти любов мовчки; поруч «А я люблю тебя» не відпускає. «Ты чужой, ты не мой» порівнює людину зі старим фото в чужій рамі: прозорі стіни, «я не плачу, я просто дивлюсь, як ти гаснеш». «Я отпускаю» — «ти не цінував ні краплі», красиві маршрути на словах і випалений степ на папері. «Уеду и не вернусь», «Да пошёл ты на», «На нервах не играй», «Два раза в ту же воду» — вже не благання, а відмова наступати на ті самі граблі. Зворотний бік каталогу — побут, що пахне літом: «Пенные колечки» жене хвиля сонної річки; «А ромашки белые», «Любви пионы», «Пахнет земляникой», «Лодка любви», «Золотые ключики». «Ты мой маяк» збирає світанок, вир і ураган в одному адресаті; «Схожу сума от поцелуев» і «Я смотрю в твои глаза» не ховають закоханість. Сім’ю і переїзди проєкт не розповідає — лише «рідний» у приспіві і людину, яку то благають пробачити, то оголошують чужою.
Це не «Фабрика зірок» і не клубний dreamwave з неоном 80-х, хоча псевдонім дражнить жанром. Це незалежна російськомовна полиця ліричного попу: ромашки і півонії поруч із «та пішов ти», сльози поруч із човном любові, без кліпу на Першому і без прізвища у Вікіпедії. Запам’ятовується дивність імені — сон і хвиля російською, щоб не розчинитися серед Dreamwave, — і характер героїні, яка вміє і ридати біля дверей, і поїхати, не повернувшись. Поки людина за псевдонімом мовчить, каталог каже досить: не треба слів, ти мій маяк, я плачу, я ридаю — і пінні кільця на сонній річці, поки ще можна вірити, що це про двох.
Коментарі