Зора Ліна

Zora Lina на картці — українська естрадна співачка, лише українська мова, жанр pop, копірайти на своє ім’я: вона ж вокал, вона ж авторка, вона ж продюсер. Паспорта у відкритих джерелах немає, міста немає, чоловіка й дітей під цим ім’ям теж не вивели — і героїня сама підспівує, що в документ краще не дивитися: сліди там брехливі. Латиниця Zora читається як «зоря», Lina — як жіноче ім’я; разом це звучить як світанок плюс жінка, а не як продюсерський бренд. Не плутати з харківською Ліною Міцукі з Real O, з оперною Зоряною Кушплер і з чужими Zora в англомовному пошуку. Вона сама написала про себе коротко: це не продюсерський проєкт, а історії, що виросли з життя.

Довго шукала себе в роботі й побутових клопотах — так вона сама описала роки до мікрофона, — поки не вирішила, що голос найголосніше, коли говорить про почуття без гриму. На вітрині це видно з календаря: у грудні 2025-го вийшла «Подруго, наливай», поруч ще «Вино», а 13 січня 2026-го — «Не одному дала». Остання й стала тим казусом, через який ім’я запам’ятали: народна двозначність про сусідку Ганю, сарай, паркан і «інструмент», яку зал чує одразу на два боки. Вона не відхрещувалась і не пом’якшувала: композитор і продюсер у картці треку — знову Zora Lina. 23 січня — жарт «Лижі не їдуть», 13 лютого — перший альбом «Хуліганка» на тринадцять пісень: «Доля-сука», «Колишній — нуль», «Підманула», «Туз бубновий». Далі пішов потік, не концерт при філармонії.

Характер у текстах — тьотя з городом і вербою, якій ще потрібен ренесанс, а не тиха пенсія. «Під вербою» (квітень 2026) на українській вітрині стоїть першою: підбори, черга кавалерів, «баба-вогонь», «хай щастя саме знайде, я сяду під вербою». «Доля-сука» — гіркота, від якої «вже посохли сльози». «Грошей нема, але я красива», «Не дзвони, я на городі», «Згорів сарай», «Вміла дати». 8 травня — великий диск «Дівка хоч куди» на двадцять треків: «Устала», «Молила-просила», «Мати квіточку ростила», «Колосок», «Полин», «Мадам» — сільський словник, не глянець. 11 вересня 2026-го — «Вийшла в люди»: «Тьотя ще в ціні», «Остання чарка», «Молодиця», «Не дзвони мені п’яний», «Мудак». Якщо шукали романс про перше кохання — тут інша жінка: п’є з подругою, шле колишнього в нуль і не ховає вік у псевдонім.

Слухати Zora Lina — український поп без російського й англійського репертуару, двір і хата замість подіуму, сміх і самоіронія, які вона сама назвала душею, а не модою. На картці країна — Україна. Хіти поруч із «Під вербою» — «Не одному дала» і «Доля-сука». Якщо чекали продюсерський вокал із телешоу — це чужа черга. Вона з тих, хто спочатку жив роботу й побут, а потім виніс на вітрину те, що сусідка зазвичай розповідає лише подрузі під чарку.