Про артиста «Джеррі Баккарді»
Jerry Baccardi — литовський продюсер. Він із Вільнюса і живе в Британії. Музику робить з 2013 року і сам каже, що шукає місце між тихим почуттям і енергією клубу. На полиці це ім’я з’являється влітку 2025-го. 14 червня виходить «No Destination», потім «Can You Hear?», у жовтні «No Rush» і альбом «Round and Round» на сім пісень. Там само «Slow Slow», 2 хвилини 59 секунд. Далі «Take It Off», «I'm Afraid of the Dark», 10 листопада «Poison», теж сім пісень, 17-го «Sound Farmer», 3 хвилини 12 секунд, потім «I Roll», «Who You Be» і «That Sound». Рік він закриває двома платівками: 8 грудня «My Muse» і 27 грудня «Look at Me», п’ятнадцять треків. У російському списку першою стоїть «Vanished» з цього альбому, 4 хвилини 17 секунд. Заголовна «Look at Me» іде 4 хвилини 9 секунд. Поруч «New City» на 4:10, «Before You Reach», «Darkness», «Falling», «Light Me From the Middle», «Low Flame», «Secret Door», «Sorcery» і коротка «My Mind», 2 хвилини 13 секунд. Того самого дня окремо виходить «Weightless».
Він описує себе просто: людина в серці, майбутнє в тому, як усе влаштоване. Мелодію і цікавість лишає за собою, а в студії поруч стоять Suno і ACE Studio. Ідеї ведуть, машини відчиняють двері. 2026-й починається частими поодинокими речами. 15 січня «Ear Drops», 20-го «Between Routes», 25-го «Tremor», 26-го «Rhythm Kink». У лютому «I Slide», «Hold It» і «In Your Eyes». У березні «For Awe», «Pocket-sized Sunrise», «Quiet Sunfire» і «You Begin», 2 хвилини 58 секунд. У квітні «Level Way», «Buried Stream», «Lead My Heart» і «The Way». У травні «When We Lost It» і збірка «Random Beats» на шість речей. У червні «Propeller» і «Pioneer».
24 липня виходить «Little Moments», дев’ять пісень, близько 28 хвилин. Це маленькі сцени: «Almost All», «Closer Than Voices», «Day Leans My Way», «I Dissolve», «Little Moments», «Nice and Taut», «Say It Plain», «We Both Hear It». Найдовша тут «I'm Okay», 4 хвилини 18 секунд. Осінь більша. 2 жовтня «So Good», двадцять пісень. Альбом відкривається «Beat 19», 1 хвилина 59 секунд, і далі йде як розмова, яка не хоче кінчатися: «Carry my Thunder», «Golden Hour», «I Don't Wanna Come Down» на 3:51, французька «La Moitié», «Lazy», «Made for This», «Neither Joy nor Grief» на 4 хвилини 28 секунд, «Pleasantly Nervous», «Soft can be Strong», «Soft Enough», «Where it Goes». Заголовна «So Good» коротка, 2 хвилини 13 секунд. М’яке в нього може бути сильним, і радість із горем стоять в одній назві.
13 листопада він випускає «Beat 22», двадцять дві пісні, і на своїй сторінці називає платівку Twenty Two. Тут «Be Wild», «Behind The Scene», «Burn and Believe», «Cold Fire», «Conch Courier», «Daily Fiction», «Don't You Say You Love Me», «I Fold My Fire», «Life is Easy», «Love With No Rules» на 3 хвилини 59 секунд, «Nobody Sees Inside», «Still I Stand», «U Gotta Let Me Go», «When i Go Soft» і «You Hit too Deep». З червня 2025-го по цей листопад тридцять сім релізів і сто двадцять дві пісні. Дванадцять років він робив музику до того, як ім’я стало чутно, а коли стало, платівки пішли одна за одною: коло, отрута, муза, погляд, маленькі моменти, і нарешті двадцять два удари, в яких м’якість не просить дозволу.
Коментарі