Темірхан Саттар — це той казахський pop, який я ставлю, коли в кімнаті вже не «посидіти», а «хай зал підхопить». Червона сукня, келін, Сариагаш, «ти запізнилась». Людина за прізвищем у відкритих джерелах ховається; родина виходить у приспіві. На ToneMusicVibe картка потрібна як вхід у казахські з боку тою, а не з боку навушників.
Це не іранський Sattar з Тегерана 1949 року, не поет Темірхан Медетбек і не олімпієць Бекзат Саттарханов. Що відомо про голос і ремесло — в «Про артиста». Тут — як слухати те, що реально лежить у каталозі, не збираючи чужий YouTube.
Тост і червона сукня — без чужої біографії
«Сарыағаштың Сұлу Аруы» прив’язує погляд до півдня: тост красуні краю, не географічна довідка. «Қара көзім» — чорні очі, комплімент, який на тої кричать хором. «Кешіктің» — ти запізнилась; у цьому вже не тост, а докір, і він мені ближчий, ніж нескінченне «бақыт». «Ей Барби!» — зал хоче і Barbie між казахськими куплетами, і це теж ремесло, не «продаж смаку».
У біографії миготять «Апатайым анашым», «Ақ келін», «Қызыл көйлек» — матері, наречені, червона сукня. На сторінці зараз чотири файли. Я слухаю їх як є, не ображаючись, що не весь той-архів викладено. Чотири чесні треки кращі, ніж фальшивий «повний збірник».
Запізнилась, повернись, не повертайся
Мені подобається, що в той-співака в репертуарі суперечка: пішла — не повертайся / повернись. Навіть якщо на картці зараз не всі ці сингли, характер чути в «Кешіктің». Це не муң Қанат Умбетова, який сидить у навушниках. Це розмова в залі, де хтось уже в білому, а хтось усе ще дивиться на дівчину в червоному.
Якщо вам потрібен батько і «живи просто» — це Ермек Қожахметұлы. Якщо мама і ключ щастя — Қуаныш Қалбай. Саттар — про інший стіл: гостей більше, компліментів голосніше.
Як я ставлю, коли гості вже сіли
Не на максимумі одразу. Спочатку «Сарыағаштың Сұлу Аруы» або «Қара көзім» — зал розуміє мову компліменту навіть без перекладу. Потім «Кешіктің», якщо хочете, щоб хтось у кімнаті впізнав себе. «Ей Барби!» лишаю на перевірку: якщо після неї хочеться вимкнути — ви прийшли не на той, а на тихий вечір. Тоді чесніше Қанат або Ермек.
В авто це теж живе, але інакше, ніж дорога без розмови: тут хочеться підспівувати, не «їхати мовчки». Для дня народження сусідом буде добірка до дня народження, для залу без казахів — вечірка. Для своїх — казахські пісні цілком.
Чого я не чекаю від цієї картки
Сповіді про шаңырақ. Інтерв’ю «хто дружина». Великого рок-розмаху. Саттар — ремесло тою: мати, сестри, келін, край, сукня. Якщо про людину майже нічого немає у відкритих джерелах, я не дописую роман. Слухаю голос і зал.
Кирилиця не кладе його в російські. Вкладка — зарубіжні. «Калинка» в чужому репертуарі не робить сцену російською: це гість на тої, не російська естрада.
Якщо зал ваш
Сторінка Темирхана Саттара — фото, «Про артиста», те, що можна ввімкнути одразу. Нижче — його записи з цієї сторінки. Якщо після червоної сукні хочеться ще комплімент — ви за адресою. Якщо хочеться тиші — не виніть співака: ви просто сіли не за той стіл.
Коментарі до гіда