TATITERA — Заметался пожар голубой

Заметався блакитний огонь, Забулися рідні стежки. Вперше я заспівав про любов, Вперше відрікаюсь скандалити.

Був я ввесь — мов запущений сад, Був на жінок і зілля вразливий. Набридло пити й танцювати І життя своє губити без оглядки.

Мені б лише дивитися на тебе, Бачити очей золото-карий омут, І щоб, минуле не люблячи, Ти піти не змогла до іншого.

Хода ніжна, легка постава, Коли б ти знала серцем упертим, Як уміє любити хуліган, Як уміє він бути покірним.

Я б назавжди забув кабаки І вірші б писати кинув, Лише б тонко торкатися руки І волосся твого кольором восени.

Я б назавжди пішов за тобою Хоч у свої, хоч у чужі далі… Вперше я заспівав про любов, Вперше відрікаюсь скандалити.