Группа КАШЕМИР — Пусть у нее всё получится

Я чув від спільних: вона змінила місто, знайшла роботу — у неї тепер усе рівно. І в її сторіз більше немає для смутку приводу — вона сміється там так щиро і скромно. Вона втомилася від моїх порожніх амбіцій, від цих сварок, дебіли, старий посуд. Нехай ця нова сторінка осяється — я не тримаю і повертати її не буду.

Адже я любив її сильніше, ніж себе, але цей світ для нас двох був так не скроєний.

Нехай у неї все вийде. Нехай вона більше зі мною не мучиться. Там, де мене немає, — нехай сонце їй світить. Найкраща на цій планеті. Нехай обійдуть її біди і грози. Нехай їй інші подарують ті троянди. Я відпускаю, образ не таячи. Нехай буде щаслива, але не моя.

Ми просто пазли з двох різних картинок. Я все тягнув на дно, а їй хотілося в небо. У моїй душі завжди був цей напівморок і холод, а їй хотілося світла і щирості сліпо [?]. Я не телефоную, не перевіряю, з ким вона там. Я стер контакти, щоб не здригнулася рука. І якщо зустрінемося випадково по квадратах [?], кивну з усмішкою, подивившись здалеку. І хтось запитає: «Як ти можеш бути спокійним?»

Адже я любив її сильніше, ніж себе, але цей світ для нас двох був так не скроєний.

Нехай у неї все вийде. Нехай вона більше зі мною не мучиться. Там, де мене немає, — нехай сонце їй світить. Найкраща на цій планеті. Нехай обійдуть її біди і грози. Нехай їй інші подарують ті троянди. Я відпускаю, образ не таячи. Нехай буде щаслива, але не моя.

Я не вмів любити — грозою я ламав усе [?]. Вона лагодила, збирала по шматках. Але цей поїзд назавжди від нас умчав.

Нехай у неї все вийде. Нехай вона більше зі мною не мучиться. Там, де мене немає, — нехай сонце їй світить. Найкраща на цій планеті. Нехай обійдуть її біди і грози. Нехай їй інші подарують ті троянди. Я відпускаю, образ не таячи. Нехай буде щаслива, але не моя. Нехай у неї без мене все вийде. Все вийде — без мене.