Mihael Gudovskih — Король дорог

Знову світанок лягає на капот. І знову рейс кличе мене в похід. Термос гарячий, бадьора розмова, і за спиною — сотні старих гір. Я знаю кожен спуск і кожен міст, де пост стоїть і де добрий хост, де смачна кава, де нічліг простий, де чекає заправка з доброю душею.

Я король траси, брат, іду вперед. Піді мною мотор, а в душі політ. Фари ріжуть ніч, а душа співає. Хто живе дорогою — той мене зрозуміє. Я король траси, мені знайомий маршрут: де інші стануть — я вже тут. Вітер у вікно і свобода кличе. Моє життя — дорога, і вона не бреше.

За поворотом — поле і туман. А в мене в руках не кермо — роман. Колеса шепочуть: «Брат, давай, тримайся». Я сміюся у відповідь: таке життя. Я знаю, де підйом, де ожеледь, де краще скинути, де навпаки, де можна стати, вмитися, відпочити. І знову в путь, і знову в добрий путь.

Я король траси, брат, іду вперед. Піді мною мотор, а в душі політ. Фари ріжуть ніч, а душа співає. Хто живе дорогою — той мене зрозуміє. Я король траси, мені знайомий маршрут: де інші стануть — я вже тут. Вітер у вікно і свобода кличе. Моє життя — дорога, і вона не бреше.

Не заради слави, не заради гучних слів — а заради справи, заради простих основ. Дорога вчить міцніше бути всередині. Якщо любиш шлях — тоді крути кермо.

Я король траси, брат, іду вперед. Піді мною мотор, а в душі політ. Фари ріжуть ніч, а душа співає. Хто живе дорогою — той мене зрозуміє. Я король траси — це мій закон, мій вірний двигун і старий перегін. Поки живе в мені дорожній зов [?], я буду мчати вперед без зайвих слів.