TATITERA — Жизнь обман с чарующей тоскою

Життя — обман із чарівною тугою, Тому так і сильна вона, Що своєю грубою рукою Рокові пише письмена.

Я завжди, коли очі заплющу, Кажу: «Лиш серце потривож, Життя — обман, та й вона часом Прикрашає радощами брехню».

Обернись обличчям до сивого неба, По місяцю гадаючи про долю, Заспокойся, смертний, і не вимагай Правди тієї, що не потрібна тобі.

Добре в черемховій хуртовині Думати так, що це життя — путь. Нехай обмануть легкі подруги, Нехай зрадять легкі друзі.

Нехай мене пестять ніжним словом, Нехай гостріший бритви злий язик, — Я живу давно на все готовим, До всього безжалісно звик.

Холодять мені душу ці висоти, Нема тепла від зоряного вогню. Ті, кого любив я, відцуралися, Ким я жив — забули про мене.

Але й усе ж, тіснимий і гонимий, Я, дивлячись з усмішкою на зорю, На землі, мені близькій і любимій, Це життя за все дякую.

Це життя за все дякую. Це життя за все дякую. Дякую.