TATITERA — Колыбельная сердцу

Серце — ти малятко! Угомон візьми… Хоч на мить розсудку Голосу внімки. Рад прийняти душею Всю хворобу твою! Спи, господь з тобою, Баюшки-баю!

Не торкайся рани — Стане заживати; Не тужи за нянею, Що пішла гуляти; Це лише жарт — Няню жди свою. Засинай, малятко, Баюшки-баю!

А не то інша Нянечка прийде, Сяде, молода, Пісні заспіває: «Подивись, рідне, На красу мою, Та засни в спокої… Баюшки-баю!»

Що ж ти повернулось? Колишньої няні жаль? Знать, знову прокинулась Стара печаль? Знать, порожня лавка, Дарма що співаю? Що ж вона, злодійка? Баюшки-баю!

Почекай, от до літа Станеш підростати, — Колисочку цю Треба проміняти. Я ліжко велике Дам тобі своє І свічку задую. Баюшки-баю!

І довге ліжечко, І без няні в нім Спиться солодко-солодко До скінчення днів. Перестанеш битися — І навік у раю, — Тільки буде снитися: Баюшки-баю!