VORSKIY — Я за ней хоть в ад

Ніч на плечах, як мокрий асфальт Місто мовчить, але всередині все кричить Я стільки разів казав собі: «Стій» Але серце знову до її вікон летить Скільки доріг я намагався змінити Скільки клявся забути її погляд Але якщо любов — це тихий біль Я, видно, до цього болю звик назавжди Хай кажуть — це просто гра Хай кажуть — це все нісенітниця Але якщо вона покличе мене в пітьму Я навіть не спитаю ніколи

Боже мій, мене прости Але я за нею хоч у пекло І якщо треба за неї вмерти Я буду тільки радий Боже мій, мене прости Я, видно, винний Але якщо світ буде проти неї Я стану проти стократ

Я бачив людей, що губили себе Бачив любов, що горіла як дим Але поруч із нею навіть пекельний вогонь Здається чимось майже рідним Хай мої крила згорять на вітрі Хай мої сліди замете снігопад Я все одно за її тишу Буду битися, не дивлячись назад І якщо колись увесь світ замовкне І стане темніше, ніж тисячі зим Я все одно буду поруч стояти Поки моє серце ще б’ється всередині

Боже мій, мене прости Але я за нею хоч у пекло І якщо треба за неї вмерти Я буду тільки радий Боже мій, мене прости Я, видно, винний Але якщо світ буде проти неї Я стану проти стократ

І хай небеса мені колись скажуть: «Ти обрав не той шлях, солдате» Я тихо відповім: «Але я за неї… і знову пішов би в пекло»