TATITERA — Юность

Мрії і сльози, Квіти і мрії Тобі дарую. Від тихої ласки І ніжної казки Я весь горю. А скільки муки Святі звуки Завдають мені! Та силою стертою Пошлю все до біса. Іди до мене.

Крізь ночі вітер, Твій образ світить, Мене веде. І в кожному подиху, На межі кола, [?] Душа співає. І якщо знову Без зайвих слів Ти скажеш «ні» — Я стану відлунням Твого сміху На багато літ.

Чуєш, це не просто слова — Це все, що лишилось. Я спалював міста всередині, щоб ти не здавалась Тим далеким маревом, що йде крізь пальці. Я тримав цей біль, як останній свій шанс не зламатись. Ти мовчиш, і тиша гучніша за крик — любов. [?] Я шукав тебе в кожному, але не знаходив знову. Нехай усе до біса летить, цей світ побитий. [?] Якщо ти покличеш — я зірвусь до тебе, Де б не був на світі.

Та силою стертою Пошлю все до біса. Іди до мене!