TATITERA — Одиночество

Як страшно життя ці окови Нам у самоті волочити. Ділити веселощі — усі готові: Ніхто не хоче сум ділити.

Один я тут, мов цар повітряний, Страждання в серці стиснені, І бачу, як, долі послуханий, Роки уходять, мов сни;

І знов приходять, позолочені, Та з тією ж старою мрiєю, І бачу гrob уніслений — Він чекає: чого баритися над землею?

Ніхто про те не засумує, І будуть (я впевнений у тім) З смерті більше веселитися, Ніж з мого народження...

З смерті більше веселитися, Ніж з мого народження...