TATITERA — Королевна
Не було і немає в усій підмісячній Білосніжніших плечей. Голос ніжний, голос багатострунний, Лестива, смішлива мова. Усі співці повнічні наспіви Їй складають, їй. Шепочуться заздрісні діви Біля її німих дверей.
Темний лицар, не піднявши забрала, Жадібно рветься в бій. То вона його на смерть послала Білосніжною рукою. Але, коли сама, з холодної вежі Усе дивиться вона На поля, ліси, озера, ріллі З високого вікна.
І сльоза сяє в ніжному погляді, А вдалині, вдалині Ходять хмари, та червоніють зорі, Та літають журавлі. Та ще — душі її володар, Той, хто назавжди Шлях забув у далеку обитель, Не повернеться ніколи, Не повернеться ніколи, Не повернеться ніколи.
Коментарі