Про артиста «Михайло Муромов»
Михайло Володимирович Муромов народився 18 листопада 1950 року в Москві. Мати, Олена Рафіківна, наполовину татарка, завідувала кафедрою електротехніки. Батько, Володимир Сергійович, гідравлік і старший науковий співробітник, пройшов війну. Сам Михайло каже, що в батькові була бурятська кров і далека спорідненість із Грибоєдовим. Батьки розійшлися, поки він був дитиною. Він закінчив фізико-математичну школу і музичну, з віолончелі та гітари. Взяв майстра спорту з плавання і перший розряд з боксу. Пізніше розповідав, що провів у воді п’ятдесят дві години, отримав медаль до п’ятдесятиріччя Гагаріна, а медаль забрали, коли квартиру пограбували. У 1969 році його взяли гітаристом і вокалістом у «Славяне», і він співав там до 1972-го. Вступив до хіміко-технологічного імені Менделєєва, з другого курсу перевівся до технологічного інституту м’ясної і молочної промисловості і закінчив його 1971 року. В аспірантурі, за його словами, зробив три прилади для харчової промисловості і не довчився. Пішов метрдотелем у дорогі ресторани Москви і Підмосков’я, працював масажистом у Сандунах. У 1972–1973 роках служив у спортроті. На ресторанні гроші купив один із перших у Москві синтезаторів і зібрав удома студію.
На велику сцену він вийшов пізно, 1985 року, коли йому вже було за тридцять. Того року в Москві йшов фестиваль молоді і студентів, і неофіційним гімном стала його «Катюша», «Хозяйка фестиваля», на вірші Джуни Давіташвілі. Через два роки прийшли «Яблоки на снегу». Музику він написав сам, вірші дав Андрій Дементьєв. Сам Муромов казав, що вирахував пісню для платівки приблизно на три хвилини п’ятдесят секунд. Спершу вона розійшлася на касетах, платівка вийшла пізніше, а 1988 року його покликали з нею на «Пісню року». На полиці російський список відкривають саме яблука, 4 хвилини 22 секунди, зі збірки «Зимняя мелодия» з датою 1990 року. Поруч «Ариадна»: на одній полиці 6 хвилин 3 секунди, на іншій 4 хвилини 42 секунди. «Странная женщина» тягнеться 6 хвилин 51 секунду. Пік припав на 1987–1991 роки. Вірші йому давали Дементьєв, Римма Казакова, Лариса Рубальська, Анатолій Поперечний, Григорій Поженян і Анатолій Софронов.
Війни в Афганістані він не бачив, а цикл про неї написав. На полиці альбом «Афганистан» стоїть 1994 роком, п’ятнадцять пісень: зона ризику, капітани, спитай пустелю, сам Афганістан, пізня весна, Оріноко, ластівки, лист братові, «Мама моя», «Земля вернётся в май», «Боевым награждается орденом». Тим самим роком позначений «Салют, любимая!»: ночі в Сочі, рум’янець, Венеція, Малібу на 5 хвилин 4 секунди, «Улетай», заголовний салют на 5 хвилин 18 секунд. Одружений він був один раз, на Тамарі Муромовій, з 1973 по 1976 рік. Сам називає чотирьох позашлюбних синів від чотирьох жінок: Михайло, Костянтин, Павло й Артур. Сам же розповідав, що в тринадцять років, зі згоди матері, був близький з її подругами. Після загибелі Ігоря Талькова був серед тих, хто віз тіло з Петербурга до Москви. У театр його покликала Світлана Врагова: у виставі прозвучали вісім його пісень, потім була робота з Рустамом Ібрагімбековим. Він нараховує собі двадцять п’ять годин театральної музики і три балети.
У лютому 2020 року він сказав, що Алла Пугачова притримала його кар’єру. Співати він не перестав. 18 листопада 2026 року йому виповнилося сімдесят шість. Через два дні, 20 листопада, вийшла «Стюардесса», чотирнадцять пісень. Заголовна 4 хвилини 3 секунди, очікування любові, азарт, бар, кепка, птах синє крило, відьма, «Жёлтая дорога» на 4 хвилини 32 секунди, улюблений пес, «Фристайл», «Вставайте и пойте», коротке «Не пейте» на 1 хвилину 51 секунду, перша й остання любов і «Снова с тобой» на 4 хвилини 48 секунд. Яблука й далі стоять першими. Московський хлопчик із віолончеллю, ресторанною зарплатою і синтезатором так і співає сніг, Аріадну і дивну жінку, а в сімдесят шість додає до них стюардесу.
Коментарі