Mihael Gudovskih — Криминальный шансон

Нічний район, під ліхтарем димиться тиша. Чужі долі тут ламались — без суду, без сну. Я йшов по краю, де закон — як тонке скло, де кожен третій усміхався, але в очах темно. Під піджаком не страх — а пам’ять прожитих доріг. За спиною не янголи, а попіл старих тривог. Я знав ціну словам, я знав зради смак, де за гарну розмову в спину втикають вантаж.

Це кримінальний шансон — дим, район і бетон, де любов під підбором, а серце б’ється в унісон. Це кримінальний шансон — життя як старий патефон, і на повторі мій біль і хрипкий голос у мікрофон. Це кримінальний шансон — ніч азарту берегом [?], де кожен хоче бути царем, але платить кров’ю за закон. Це кримінальний шансон — не кіно і не сезон. Це коли душа в огні, але тримаєш рівний бастіон.

Оксалова зала, келих у руці й погляд як гострий ніж. Тут, якщо друг тобі киває, не спіши — це може бути брехня. Під шепіт дам, під дзвін монет, під джазовий мотив народжувались угоди, де фінал не всім давав дожити. Я бачив тих, хто був король, а вранці став ніким. Кого вчора вітала вся зала — сьогодні немає зовсім. Та я тримався не на понтах, а на чоловічому слові. Якщо йшов — то до кінця, не падаючи в поголоски.

Це кримінальний шансон — дим, район і бетон, де любов під підбором, а серце б’ється в унісон. Це кримінальний шансон — життя як старий патефон, і на повторі мій біль і хрипкий голос у мікрофон. Це кримінальний шансон — ніч азарту берегом [?], де кожен хоче бути царем, але платить кров’ю за закон. Це кримінальний шансон — не кіно і не сезон. Це коли душа в огні, але тримаєш рівний бастіон.

Я не святий, але й не продав свою долю за мідь. Нехай за спиною шиплять вовки — мені є чим серце гріти. Якщо ніч знову накриє це місто тишею, я підніму свій хрипкий голос і лишуся собою.

Це кримінальний шансон — у ньому і розкіш, і урон. У ньому дорогі піджаки, під підошвою — старий стогін. Кримінальний шансон — як долі темний перегін, де виживає не нахаба, а той, хто духом загартований. Це кримінальний шансон — він не для слабких, цей фон: тут або тримаєш свій удар, або йдеш за кордон. Це кримінальний шансон — мій закон і мій район, де навіть якщо світ жорстокий — я все одно йду на трон.