Тексти пісень

Живи правильно, будь задоволений тим, що є, живи вільно, бережи і свободу, і честь. Не журися, не заздри тому, хто багатший, хто бідніший за тебе — таких на світі не злічити! Не з

Як страшно життя ці окови Нам у самоті волочити. Ділити веселощі — усі готові: Ніхто не хоче сум ділити. Один я тут, мов цар повітряний, Страждання в серці стиснені, І бачу, як, д

Мрії і сльози, Квіти і мрії Тобі дарую. Від тихої ласки І ніжної казки Я весь горю. А скільки муки Святі звуки Завдають мені! Та силою стертою Пошлю все до біса. Іди до мене. Кріз

Місяць рожу полоще в калюжі, З неба світить ліловий сатин. Я стою нікому не потрібний, Самотній і п'яний, один. А хорошого в житті мало, Біль не тоне в проклятому вині, Навіть та,

Вікна запітніли. На дворі місяць. І стоїш без мети біля вікна. Вітер. Никне, сперечаючись, ряд сивих беріз. Багато було горя… Багато сліз… І встає мимоволі нудний ряд років. Серц

Не жалію, не кличу, не плачу, Усе мине, як з білих яблунь дим. Зів’яння золотом охоплений, Я не буду більше молодим. Ти тепер не так уже битимешся, Серце, зворушене холодком, І кр

Шепіт, боязке дихання, Трелі солов’я, Срібло і колихання Сонного струмка, Світло нічне, нічні тіні, Тіні без кінця, Ряд чарівних змін Милого обличчя, У димних хмаринках пурпур тр

Ви пам’ятаєте, Ви все, звісно, пам’ятаєте, Як я стояв, Притулившись до стіни, Зворушено ходили ви по кімнаті І щось різке В обличчя кидали мені. Ви говорили: Нам час розстатися, Щ

Сіяла ніч. Місяцем був повний сад. Лежали Промені біля наших ніг у вітальні без вогнів. Рояль був весь розкритий, і струни в нім тремтіли, Як і серця у нас за піснею твоєю. Ти спі

О, весно без кінця і без краю — Без кінця і без краю мрія! Впізнаю тебе, життя! Приймаю! І вітаю дзвоном щита! Приймаю тебе, невдаче, І удаче — тобі мій привіт! У зачарованій обла

У глибині небес — келих, невидимий для ока; Він приготований там для кожного з нас. Тому, мій друже, до його країв устами Притулись без ремствування, коли настане твій час. У зага

Як дим мрійливої сигари, Ти носилась у мріях моїх, Несучи з собою удари кохання З посмішкою полум'яною на вустах. Та я — на жаль! — загинув уже для мрій, Кохаючи тебе, я віру втра

Шепіт, боязке дихання, Трелі солов’я, Срібло і колихання Сонного струмка, Світло нічне, нічні тіні, Тіні без кінця, Ряд чарівних змін Милого обличчя, У димних хмаринках пурпур тр

Ну, цілуй мене, цілуй, Аж до крові, щоб був шок, Не товариш міцній волі, Наш сердечний кип'яток. Перевернутий фужер Між веселих не для нас, Зрозумій мене, mon cher, На землі живут

Заметався блакитний огонь, Забулися рідні стежки. Вперше я заспівав про любов, Вперше відрікаюсь скандалити. Був я ввесь — мов запущений сад, Був на жінок і зілля вразливий. Набри

Кольщику, наколи мені куполи, Поруч чудотворний хрест з іконами, Щоб грали там дзвони З переливами й перебоями. Наколи мені хатинку біля струмка, Нехай тече на волю тонкою струйкою

Я закрию очі, я забуду образи, Я пробачу навіть те, що не варто прощати. Приходьте до мого дому, мої двері відчинені, Буду вам пісні співати й вином пригощати. Приходьте до мого до

Та що ж ти, фраєр, здав назад, Не по масті я тобі? Ти дивись мені в очі, Кинь базікати про долю. Бо з тобою, мій мусорок, Я поплутала рамси, Зав'язала вузолок, Як тугі дві коси. П

Холодним, мокрим вечором Тебе під аркою побачив, Коли по Ліговці з другом Я на пролетці їхав. Нам для справи був потрібен фарт, Я вже був готовий на блеф. Я тасував колоду карт, А

Дім казенний переді мною, Та тюрма центральна. Ні копійки за душею, Та дорога далека. Над обривом ліг туман, Коні хід прибавили, Я б махнув зараз стакан, Якби мені поставили. Вно

Кольщику, наколи мені куполи, Поруч чудотворний хрест з іконами, Щоб грали там дзвони З переливами й перебоями. Наколи мені хатинку біля струмка, Нехай тече на волю тонкою струйкою

Ти до забору підійдеш, Помахаєш мені рукою, Посміхнешся, як завжди, І крикнеш: «Здравствуй!» «Здравствуй, добра моя, Здравствуй, мила моя!» Не треба суму, і так усе ясно. Минулого

У тебе було стільки бажання, І місяць над нами світив, Коли по маляві, прийшовши на побачення, Я троянди тобі подарував. Якою ти здавалася серйозною, Кивала у відповідь головою, Ко

Помовчимо і все збудеться, вір, Є на світі щасливі дні, Після гірких і важких втрат Вони повертаються знову. Їхня дорога не така вже довга, Версти щастя коротші на крок, І трохи ли

Туман у Петербурзі, у Москві — сніг і мороз, У Твері — сп thirst мучаться так... З похмілля вся Соменка, Площа й Південний, І на Пролетарці — сушняк. Горілку л'ємо, горілку п'ємо,

Весна знову прийшла, і промінчики тепла Довірливо дивляться у моє вікно. Знову стисне груди І в душу влізе сум, Пам'ять піде зі мною. Піде, розворушить і разом згрішить З тією дів

— Встати! Суд іде. Обвинувачується громадянин Клінських Юрій Миколайович, шістдесят четвертого року народження, за статтею 104 КК РРФСР. Громадянине Клінських, ваше останнє слово.

Мені днями виповнилося шістнадцять років, Захотів я двоколісний драндулет. Я до батяни підійшов, сказав: «Купи, Мені на „Яву" ти шматочок накопичи!» Мій тато був хронічний алкаш,

З-за лісу виїжджає кінна міліція, Ставайте, дівчата, раком — буде репетиція! Я приїхала в колгосп імені Мічуріна, Так і знала — від'їбуть, наче серце чуло! Повз тещину хату я без ж

Було добре, було так легко, Але на шию кинули аркан. Сонячний вогонь, броня атмосфери, Пробивав, але не пробив туман. І мертвий місяць ледь освітлює шлях, І зірки тиснуть нам на г

Твій дзвінок пролунав уночі, Я почув у трубці голос твій. Адже я на нього так чекав! Ти про сварку забула, Ти про зустріч попросила. Так! Так, то я це знав! Нехай одяг вітер рве,

Нема чого робити в селі, сидимо весело, Ти сказала: «Може знайдемо самогон?» На хера нам ця дрянь? На природу краще глянь: Тут у селі кайфу — цілий вагон! На хера нам ця дрянь? На

Увечері на нас знаходить смуток, часом, часом... Серце ниє, серце проситься додому, додому... Здійме вітер над бараками, БМП нам брязне траками — Додому! Додому! Час додому! Здій

Я не алкаш і не п'яниця я, Горілка, вино — це не для мене. У мене виразка, і напитися не можна, Хоч і хочеться, повірте, друзі. І мені лишається колоти й курити, Якщо лікарі забор

Якось їхав я перед Різдвом, Поганяв коня гужовим батогом. На моєму шляху темний ліс стоїть: Хтось у тому лісі виє й кричить. Їхав до милої галопом за п'ятнадцять верст, А довкола

Цигарка миготить у темряві, Вітер попіл у обличчя шпурнув мені, І обвуглений фільтр на пальцях мені Залишив опік. Скрипнувши сталлю, відчинилися двері, Ти йдеш, ти моя тепер, Я пр

Стогін знайомий замку Знову будить мене, Знову на серці туга Ув'язненого дня. Згадую той день, Не забути того дня, Як друзів я відшив, Взявши провину на себе. Згадую той день, Не

Село сховалось серед жахливих лісів, Туди зовсім випадково потрапив Один покупець старовинних годинників, Він їх для музею всюди шукав. Не міг він не здивуватися Господині старого

Крик подібний грому: — Дайте людям ром! Треба обов'язково Людям випити ром! — Пані та панове! Справді, яка дрібниця! Скінчилася вся їжа, У льоху ром вичерпався. На дворі Новий Рік

З голови зірвав вітер мій ковпак, Я хотів кохання, та вийшло все не так. Знаю я, нічого в житті не повернуть, І тепер у мене лише один шлях… Розбігшись, стрибну зі скелі, Ось я бу

У зарослому парку стоїть старовинний дім. Забиті вікна, і пітьма панує в ньому вічно. Сказати я намагався: «Чудовиськ на землі немає», Та ось роздався жахливий голос у мороці, Голо

Човен скрипить біля пристані. Місячна ніч — тривог початок. Похмуро стою, у воду дивлюсь. Немає в ній мого відображення, Є лише гіркота поразки. Чому ж він вирішив Увірватися в моє

Ти кажеш, я демон? Так і є! Зі мною не видати тобі вдачі. Назавжди моє діло – зло й помста, Для демона не може бути інакше! Чим я заслужив долю нещасного вигнанця? Постійно мучити

Сліпий старий маг Вночі лісом блукав. На цвинтарі розли Він чарівний еліксир, І лише промовив: «Що ж я, старий, натворив…» Хой! Хой-хой! Трупи оживали, землю розривали, Скрізь ви

Темний, похмурий коридор, Я на пальцях, мов злодій, Пробираюсь, ледь дихаю, Щоб не налякати Тих, хто спить уже давно, Тих, кому не все одно, В чию я кімнату потай Бажаю заглянути,

Гримить грім, Блискає блискавка вночі, А на пагорбі стоїть божевільний і кричить: «Зараз спіймаю тебе в торбу, І блискати ти будеш у ній, Мені так хочеться, щоб стала ти моєю!» То

Два злодії, вміло сховавшись від погоні, Ділити вкрадене золото вирішили. На старому цвинтарі, вечірньою порою, Сіли поруч на покинутій могилі. І начебто порівну дісталося їм багат

Твоя чорна сукня — і шовк ковзав по шкірі Ти була така красива, з витонченим вигином плеча А я вічно зайнятий, похмурий, незадоволений і складний І руйнував наш світ, вбиваючи любо

Твоє дихання на моїй шиї, з кожною хвилиною мені лише тепліше Пальці ковзають по вигинах ключиць У нашій історії більше немає меж За боговейних зерен і сну У цій квартирі в нас лиш

А якщо ми як магніти Чого ж ми гордо мовчимо? Дорослі люди зараз просто так ідуть, не шукаючи причин А якщо ми як магніти Чого ж нас знову зводить? О-о-о-о Мені всі ці правила, а